СВІТОВІ ПОТРІБЕН НОВИЙ РЕЙГАН, ЯКИЙ БИ ВЗЯВ РОСІЮ ЗА ГОРЛО

Ви згадали, що росіяни ментально не готові сприймати Польщу рівноправним партнером. Відомо, що традиційно вони активно співпрацюють з Німеччиною...

Вони навіть кажуть – "Німеччина та Європейський союз”, наче німці не входять до європейського об’єднання.

Це постійна російська політика... У Євросоюзі ніхто не хоче платити, а німці продовжують це робити, і в цьому їх сила. Адже вони не є дуже сильні військово, не входять у Раду Безпеки ООН, не можуть гідно конкурувати у сфері культури з Англією та Францією, не мають такого значного капіталу, але мають досить потужну промисловість. Росіяни це помічають і ведуть переговори, головним чином, з німцями, які зараз домінують у Євросоюзі. Хоча варто зауважити, що їхня економічна потуга останнім часом теж зменшується.

Варто також звернути увагу, що Німеччина завжди була предметом активності росіян ще за часів Радянського Союзу. Жодна інша держава в Євросоюзі не була предметом такої активності.

Що, на вашу думку, і коли може змінити цю ситуацію?

Зміну може спровокувати криза Європейського Союзу, головним чином, зони євро. Крім цього, залишається шанс на іншу політику США, які мають велику стратегічну свободу, бо ніхто не є такий сильний, як вони. Зараз вони більше зайняті вирішенням внутрішніх справ і поки що до кінця не відомо, як розвиватиметься ситуація в самій Америці.

З другого боку, треба пам’ятати про Китай, який дуже динамічно розвивається і який швидко може стати проблемою номер один для росіян. Темп зростання китайської економіки приводить до майже її потроєння за десятиріччя. Це також матиме вплив на розклад воєнних сил.

ЄС – це інша справа. Росіянам, аби не потрапити у справді складну ситуацію, необхідно модернізуватися. Аби провести модернізацію, треба змінити суспільну систему. Прошу пам’ятати, що вони мають анахронічну посткомуністичну систему, яка за великим рахунком різною мірою присутня в усіх колишніх комуністичних державах: від легкої форми в Польщі та Чехії до гострої в Болгарії.

Аби насправді змінити керовану кагебістами та олігархами Росію, треба вдарити по тих, хто там найсильніший. Це насправді надзвичайно важко. Мала б бути революція, але росіяни не демонструють таких тенденцій...  

Як на мене, цю систему чекає криза, спричинена як зовнішніми – передусім через Китай та можливі зміни в Європі – так і внутрішніми чинниками, головним чином через неефективну економіку. Варто пам’ятати, що ця система базується на моделі країн третього світу, які живуть за рахунок продажу сировини. Різке збільшення видобутку сланцевого газу, наприклад, обвалить ціни на світовому ринку й змінить геостратегічну ситуацію. У світі обговорюють, чи не з’явиться хтось подібний до Рональда Рейгана (президент США в 1981 – 1989 роках. – Авт.), хто б махнув рукою на страх війни з боку росіян, схопив їх за горло, та за кілька років виявилося, що вони починають задихатися. Пару років гострої риторики та твердої політики США – незважаючи на можливі протести й паніку в Європі – і Росія почала би змінюватися. Зараз важко сказати, який американський діяч міг би вести таку політику. Є також інші справи, зокрема війна в Афганістані. Вона ведеться американцями й НАТО, але за великим рахунком вони також оберігають Росією. Якби там не було військ Альянсу, то росіяни мали б проблему – і то чималу. За нинішньої системи, на моє переконання, у них не забракло б сил сконсолідуватися для реального розв’язання цих проблем. А на голові вони ще мають Китай. Якщо відкинути емоції, то росіяни в нинішніх умовах мають один раціональний вихід – змінити себе й увійти у світ західної цивілізації важливим партнером, який визнає незалежність інших посткомуністичних держав. Наразі, однак, вони не можуть змінити ментальності та відповідної системи інтересів.  

  Розмовляв Роман Кисіль