"О, не журися за тіло!" Леся Українка. останній монолог Мавки із драми-веєрії "Лісова пісня"
О, не журися за тіло! Ясним, вогнем засвітилось воно, чистим, палючим, як добре вино, вільними іскрами вгору злетіло. Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, — стане початком тоді мій кінець. Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде. Я обізвуся до них шелестом тихим вербової гілки, голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами з вітів моїх. Я їм тоді проспіваю все, що колись ти для мене співав, ще як напровесні тут вигравав, мрії збираючи в гаю.. Грай же, коханий, благаю!
Я думаю ми повинні поважати наших поетів, а не лаятися матами. Ви зможете написати краще? Якщо ні, тоді тримайте язик за зубами! Інакше колись вам його відірвуть..
