Зазвичай особливу стурбованість щодо наявності партійних прапорів на акціях висловлюють декілька категорій людей:

1. ті, чиї власні прапори зганьблені настільки, що їм соромно їх демонструвати;

2. ті, чиї прапори нікому не відомі і тому від їх демонстрації нічого не зміниться.

План цих людей простий - показати натовп "без прапорів", покрасуватись на його фоні і вскочити в якусь чергову політичну тусовку. А потім вже ходити з прапорами.

Але чому "Свободі" не можна ходити на якісь окремі акції з прапорами? Для нас наш прапор - це не ганчірка для привернення уваги електорату, а наш символ. Тому ми його не соромимося і не маємо бажання приходити на акції "без прапорів", стаючи масовкою для кількох політичних невдах, яких ця масовка має знову проштовхнути у велику гру.

"Не можна піаритися!" - верещить дехто, не розуміючи або приховуючи той факт, що самі таким чином піаряться. Звинувачувати політичну партію чи громадського активіста в піарі - це як звинувачувати солдата на війні за те, що він стріляє. Не хочете піаритися? Тоді не пхайтеся в "громадський активізм". Інакше ви все одно піаритися, тільки ще й при цьому лицемірите.

"Не можна піаритися на смерті!" - викладають останній аргумент псевдоморалісти і самі піаряться в цей момент. Якщо не треба піаритися на смерті, то тоді не треба проводити ніяких акцій з приводу вбивства студента. Бо акція - це піар. Хтось буде давати коментарі журналістам - буде піаритись. Тоді треба проводити анонімну акцію, а виступаючі і коментатори для ЗМІ мають бути в масках і змінювати свій голос, щоб їх не дай Боже не впізнали і вони не пропіарились. З таким маразмом треба припинити проводити акції з приводу смерті Коновальця, Шухевича, не відзначати День Героїв - тільки тому, що це "піар на смерті".

Як говорить відома на теренах інтернет-простору істина - анонім гірше педераста. Тому якщо ми говоримо про політичну відповідальність, то хай політики не будуть анонімами. Хай всі бачать хто, де і що робить чи не робить. Або тоді не треба ображатися, коли когось черговий раз розведуть.

                    Андрій Іллєнко